Вернуться в начало раздела "Образование"

Вернуться в начало раздела "Статьи о науке и образовании"

Вернуться на главную страницу сайта

Высшие учебные заведения

Средние специальные учебные заведения

Средние общеобразовательные учреждения

Детские дошкольные учреждения

Детские образовательные центры

Учебные курсы

Статьи о науке и образовании

Анекдоты про науку и образование

Как разместиться в бизнес-каталоге?

Статьи

Анекдоты

Фото Ужгорода

Форум Ужгорода

 

 

 

Вогнище освіти і науки

У 1715 р., після того як гордий Міклош Берчені відмовився від цісарської амністії, Ужгородський замок на довгі десятиліття перетворився на місце дислокації військового гарнізону. Коли через 66 років постало питання про перенесення осідку щойно канонізованої Мукачівської греко-католицької єпархії з Мукачевого в Ужгородский замок как начало образования и наукиУжгород, древнє гніздо Другетів було взято до уваги першим. Уже 1773 р. з Відня до Ужгорода прибув двірцевий архітектор Греннер і розробив грандіозний за масштабами та гідний єпископського сану план майбутньої резиденції і кафедрального собору, що органічно вписувався в старовинну архітектуру замку. Однак 136000 флоринів, які було потрібно для реалізації проекту, в казні не знайшлося. Врешті-решт в замку вирішили розмістити духовну семінарію.

Передача палацу єпархії відбулася 2 травня 1776 р. Потім, упродовж двох років, йшло пристосування колись чудових залів і кімнат під аудиторії, спальні, їдальні. Мінялися вікна, двері, печі; розбиралися старовинні стелі і стіни, добудовувались нові. Особливо постраждало південне крило першого поверху. Нарешті 3 грудня 1778 р. відбувся перший урок, який відкрив своєю промовою професор Григорій Боровський. Ректор семінарії й частина вчителів жили на першому поверсі в колишніх кімнатах Берчені і його дружини; в одному з лицарських залів знаходилась спальня семінаристів; у західному крилі - 3 великі класи з простими, коричневими партами і кафедрою для викладача. Тут же кімната для хворих. Над вхідною брамою була бібліотека, що нараховувала 3662 томи, переважно латиномовних теологічних творів, але серед них був, наприклад, і рукописний Старий завіт із 1663 р., перекладений старослов'янською мовою. В одному з великих залів розміщувалася каплиця, присвячена трьом святим східної церкви — покровителям семінарії: Іоану Златоусту, Григорію Богослову та Василію Великому, її спорудили за наказом єпископа Василя Поповича (1796-1864) й висвятили в день патронів семінарії 11 лютого 1858 р. Стіни каплиці прикрашають візантійського стилю розписи академічного художника, офіційного маляра Мукачівської єпархії, закарпатця Фердинанда Бідри (1815-1879).

На першому поверсі були кабінети директора семінарії, вчителів, прислуги, дві класні кімнати, їдальня, склади і комори. Під крівлею зі шинґлів знаходився дзвін, який колись висів у церкві св.Юрія. Саме він будив семінаристів кожного ранку о 6 год. Про початок і кінець уроків повідомляв маленький дзвіночок, котрий було доручено одному з семінаристів. Траплялося, що, коли йшов важкий урок, дзвіночок дзвонив раніше, ніж це було встановлено. Серед семінаристів існувала доволі строга вікова ієрархія. Наприклад, семінаристам І-ІІ курсів заборонялося входити в курильню старшокурсників.

У семінарії проводилися музикальні вечори, театральні вистави, різноманітні урочистості. Навчання велося українською, інколи латинською чи угорською мовами. Окрім різних теологічних дисциплін, класичних (латинська, грецька, староєврейська) мов тут вивчали і суто світські дисципліни: історію, географію тощо. Велась і книга семінарії т. зв. "Ніstогіа domus". Найбільшим покровителем семінарії з самого початку був відомий закарпатський культурний діяч, зачинатель українського національного відродження в Угорщині, єпископ Андрій Бачинський (1732-1809). Найвидатнішим професором семінарії вважався знаменитий Григорій Таркович (1754-1841), якого К.Кустодієв назвав "архивом всевозможных знаний". Не дивно, що з перших років свого існування семінарія перетворилася на вогнище освіти й науки українців. Серед вихованців закладу були такі видатні постаті закарпатської української науки, літератури й культури, як Петро Подій (1764-1829), Юрій Венелін (Гуца) (1802-1837), Олександр Духнович, Василь Довгович (1783-1849), Михайло Лучкай (1789-1843), Іван Раковський, Віктор Кимак (1840-1900), Іоан Дулішкович (1815-1883), Іван Сільвай (1838-1904), Августин Волошин (1874-1945) та багато інших. У стінах семінарії тривалий час діяли видавництво і друкарня "Уніо" (1902-1938 рр.).

З Ужгородською семінарією пов'язана і така видатна й одночасно таємнича постать нашої історії, як організатор й популяризатор багатоголосого хорового співу в Австрійській імперії Костянтин Матезонський (1794-1858). Жив він в одній з кімнат древнього Ужгородського замку. Організував церковний хор (1831), а в семінарії — музичний гурток (1845). Помер Матезонський 28 грудня 1858 р., а поховали його на кладовищі за мурами, на східному схилі Замкової гори, там, де сьогодні розташований Закарпатський музей народної архітектури та побуту. На жаль, точне місце поховання цієї видатної людини невідоме.

Ужгородська семінарія проіснувала в замку до літа 1945 р., коли радянські органи передали приміщення фортеці у тимчасове користування військовій частині, а з 1947 р. - під експозиції Закарпатського краєзнавчого музею.

 

Йосип Кобаль. "Ужгород відомий та невідомий", 2008

 

 

Ужгород, отдых в Ужгороде

Статьи

Новости

Погода

Курсы валют

 

Вернуться в начало раздела "Образование"

Вернуться в начало раздела "Статьи о науке и образовании"

Вернуться на главную страницу сайта

Общественно-информационный портал города Ужгорода

2007-2016. Все права защищены.

Копирование материалов разрешено только с видимой гиперссылкой на источник: http://www.uzhgorod.ws

Хостинг сайта предоставлен и осуществляется компанией ЗАО "SpaceWeb"
Город Ужгород