Вернуться в начало раздела "Образование"

Вернуться в начало раздела "Статьи о науке и образовании"

Вернуться на главную страницу сайта

Высшие учебные заведения

Средние специальные учебные заведения

Средние общеобразовательные учреждения

Детские дошкольные учреждения

Детские образовательные центры

Учебные курсы

Статьи о науке и образовании

Анекдоты про науку и образование

Как разместиться в бизнес-каталоге?

Статьи

Анекдоты

Фото Ужгорода

Форум Ужгорода

 

 

 

Препарандія

З правої сторони Капітульної вулиці, навпроти замку, там, де колись знаходився "гусарський замок", стоїть щойно оновлена двоповерхова будівля юридичного факультету Ужгородського національного університету. Це масивна споруда у формі літери П, яка відзначається строгістю і простотою архітектурних форм. Тільки майстерно різьблені дерев'яні двері нагадують, що маємо справу з якоюсь цінною пам'яткою минулого, а саме — колишньою Ужгородською чоловічою греко-католицькою вчительською семінарією.

Здание учительской семинарии
Будівля вчительської семінарії.
Гравюра 1878 р.

Перші кроки у справі відкриття учительської семінарії, яка б займалася підготовкою дяків і вчителів церковних шкіл, зробив мукачівський єпископ Андрій Бачинський (1732 - 1809). У 1794 р. під керівництвом Дмитра Поповича, першого директора закладу, розпочався навчальний "рік", який тривав усього один семестр. Згодом (1834) навчання стало однорічним, а з 1844 р. — дворічним. Саме після того як семінарія стала дворічною, тодішній її директор, знаменитий своїм твердим характером й організаторськими здібностями Іван Чургович (1791 - 1862), потурбувався, щоб майбутні вчителі опановували педагогічну науку не в різних, арендованих приміщеннях, а у власній будівлі. За рахунок єпархіальних фондів йому вдалося у 1845 р. збудувати на подвір'ї Ужгородського замку, біля його південної стіни, двокласне приміщення (збереглося донині). У цей час навчання в семінарії починалося 1 жовтня, а канікули тривали не більше тижня - у період Різдвяних свят. Згідно з дисциплінарним регламентом, майбутнім учителям, наприклад, заборонялося відвідувати корчми і ресторани, бали і весілля, пиячити чи грати в карти, особливо на гроші. За ці й подібні провини слухачів одразу відправляли додому.

У 1868 р. в Угорщині був прийнятий закон про освіту, одним з наслідків якого стало розмежування державних і конфесійних навчальних закладів та припинення фінансової підтримки останніх. Це болюче вдарило і по ужгородській учительській семінарії, хоча у всіх інших питаннях семінарія повинна була відповідати критеріям державних закладів. Після деякого застійного періоду керівництво єпархії й зокрема єпископ Іван Пастелій (1826 - 1891) вирішили підтримати семінарію і збудувати для неї нове приміщення (навчання з 1872 р. тим часом стало трирічним). На конгрегаційних зборах 1 березня 1883 р. було створено відповідну комісію, її очолив перший директор "Общества святого Василія Великого" (1866), професор Ужгородської гімназії, канонік Іван Мондок.

каплычка мужской учительской семинарии
Каплиця чоловічої учительської семінарії.
1937 р. Автор розписів Йосип Бокшай

Місцем для будівництва обрали так званий Сад Чурговича навпроти замку. Проект майбутньої семінарії на прохання єпископа Івана Пастелія виготовив місцевий архітектор Віден, але комісія його не схвалила. Тоді свій план запропонував І.Мондок і в гострій дискусії з єпископом зумів відстояти його. Він же наглядав і за будівельними роботами. На кінець 1883 р. будівля була зведена, але внутрішні роботи тривали до липня 1886 р., хоча навчання у новій семінарії розпочалося вже 1884 р.

Окрім семінарії, в цьому приміщенні розмістився алумней - інтернат для студентів препарандії. У ньому директор семінарії Юлій Дрогобецький (1853 -1934) вибудував й оснастив каплицю, освячення якої відбулося 3 грудня 1887 р. на Введення в храм Пресвятої Діви. Пізніше, у 1920-х рр., один з найвизначніших художників Закарпаття академік Йосип Бокшай (1891 - 1975), намалював у каплиці надпрестольну ікону "Христос серед дітей" (після закриття семінарії у 1947 р. її знищено). Сам Дрогобецький був не тільки педагогом і відомим церковним діячем, але і значним й дуже талановитим композитором і диригентом. З його іменем пов'язане введення в курс навчання семінарії музики. З 1875 по 1891 рр. Юлій Дрогобецький очолював Ужгородський хор, засновником якого вважається Костянтин Матезонський, Коли у 1883 р. міністр культу й освіти Угорщини Агоштон Трефорт (1818 - 1888) відвідав Ужгород і побував у Кафедральному соборі на службі, то, повернувшись у Будапешт, на пресконференції сказав, що якщо хтось хоче почути спів, красивіший за оперний, то нехай поїде в Ужгород і послухає катедральний хор. Слова міністра дійсно не були перебільшенням: хор, керований молодим ужгородським диригентом (він очолив його у 22 роки) на різних державних конкурсах незмінно посідав перші місця.

... 1890 р. Ужгородський хор знову готується до відповідального виступу на конкурс хорових колективів у столиці Угорщини - Будапешті. За 10 хвилин до виходу на сцену їм повідомляють, що на вечір приїде сам цісар Франц Йосиф (1830 - 1916). Коли Юлій Дрогобецький вийшов на сцену, то на подив усіх присутніх і на відміну від інших диригентів, керував хором стоячи лицем до цісаря й спиною до ужгородських співаків. Публіка нестямно аплодувала, але журі присудило ужгородцям лише (!)… друге місце. Та цього було достатньо, щоб директор ужгородської вчительської семінарії "засвітився" і, як подейкували, саме за цей виступ 1891 р. він був призначений єпископом Крижівськоі єпархії у Хорватії.

входные двери препарандии
Вхідні двері препарандії

Із вчительською семінарією тісно пов'язане життя і педагогічна діяльність цілої низки відомих діячів Закарпаття, серед яких особливе місце посідає Августин Волошин — знаменитий президент Карпатської України, знаний громадсько-політичний діяч і педагог. Він віддав семінарії майже чотири десятиліття свого активного життя (з 1901 р. — як професор, а з 1917 по 1938 р. - як директор). Саме у міжвоєнний період препарандія стає центром українського національного руху краю, кузнею свідомих українських педагогічних кадрів (на стіні колишньої семінарії з двох боків від вхідних дверей уже в наш час встановлено дві меморіальні таблиці, присвячені Августину Волошину і вихованцям семінарії, які загинули на Красному Полі під Хустом 15 березня 1939 р.). Водночас у її стінах відбуваються події історичної ваги. Так було, наприклад, і в суботу 9 листопада 1918 р., коли у великій залі семінарії зібралось близько 50 осіб, які створили Ужгородську Руську Народну Раду, яку очолив д-р Симон Сабов (1863-1929), а секретарем був обраний Августин Волошин.

Рада виступила з вимогою до угорського уряду надати українцям Закарпаття автономію, наслідком чого став виданий урядом Міхая Карої Закон № 1918:Х від 21 грудня 1918 р. Про Руську Крайну. У 1938 р., після першого Віденського арбітражу, коли низинні райони Закарпаття, в тому числі й Ужгород, захопила Угорщина, вчительську семінарію евакуювали у м. Виноградове. Але наступного року, коли угорці окупували Карпатську Україну, семінарія знову повернулася в Ужгород. Старовинний навчальний заклад перестав існувати незадовго до припинення на Закарпатті діяльності греко-католицької церкви, тобто у 1947 р.

 

Йосип Кобаль. "Ужгород відомий та невідомий", 2008

 

 

Ужгород, отдых в Ужгороде

Статьи

Новости

Погода

Курсы валют

 

Вернуться в начало раздела "Образование"

Вернуться в начало раздела "Статьи о науке и образовании"

Вернуться на главную страницу сайта

Общественно-информационный портал города Ужгорода

2007-2016. Все права защищены.

Копирование материалов разрешено только с видимой гиперссылкой на источник: http://www.uzhgorod.ws

Хостинг сайта предоставлен и осуществляется компанией ЗАО "SpaceWeb"
Город Ужгород