Вернуться в начало раздела "Общество"

Вернуться в начало раздела "Статьи про общество"

Вернуться на главную страницу сайта

Общественные организации

Благотворительные организации

Партии

Профсоюзы

Религиозные организации

Статьи про общество

Анекдоты про общество

Как разместиться в бизнес-каталоге?

Фото Ужгорода

Як виховувати хлопців без батька?

 

Якщо вірити статистиці, у світі на кожну тисячу шлюбів доводиться мало не 800 розлучень.

Зрозуміло, що в результатi цього виникають численні неповні сім'ї . Але як у цьому випадку хлопчик може дізнатися, яким має бути чоловік?

 

Синівський інстинкт.

Хлопчики тягнуться до чоловіків. Вони з цікавістю спостерігають за незнайомими дорослими і з превеликим задоволенням спілкуються з близькими або просто знайомими чоловіками - родичами і друзями родини, вчителями та тренерами. Особливо ця тяга помітна у тих хлопчців, які ростуть без батьків. У них немов прокидається якийсь синівський інстинкт: хлопчик шукає об'єкт, здатний задовольнити його потребу в батькові. Поруч з чоловіками хлопчики отримують необхідну їм увагу, відчувають причетність до чоловічого «племені», можуть довірити свої хлоп'ячі проблеми або поскаржитись на жінок - нав'язливих мам, занадтопіклуючихся бабусь і байдужих виховательок.

У когось з хлопчиків потреба в фігурі, здатної замінити відсутнього батька, з віком стає більш вираженою, у когось - менше. Перші шукають будь-яку можливість опинитися поряд з дорослою людиною чоловічої статі. Другі не такі напористі, але і вони при нагоді не втратять шанс відхопити порцію чоловічої уваги.

Реальність така, що сьогодні все більше і більше дітей ростуть без батьків. Це зовсім не означає, що вони стають проблемними - страшне слово «безбатченки», яким колись, немов ганебним клеймом, нагороджували дітей з неповних сімей, тепер звучить як пережиток минулого. Просунуті психологи і педагоги не поспішають вішати на таких дітей ярлики, бо є оптимістичні наукові дані про те, що більшість дітей з неповних сімей виростають благополучними і психологічно здоровими людьми.

Але достовірно відомо й те, що багато хто з цих хлопчиків відчувають гострий дефіцит спілкування з чоловічою половиною людства, особливо якщо їх зв'язки із справжніми батьками остаточно розірвані, а найближче сімейне оточення майже цілком складається з жінок.

 

Для чого хлопчикові потрібен чоловік?

Кожен хлопчик шукає в спілкуванні з чоловіком щось своє: можливість відпочити від жіночої опіки, задовольнити потребу в увазі й інтерес до світу дорослих. Але більшість хлопців, крім усього іншого, шукають у чоловіках ... самих себе. Ще в XIX столітті найбільший датський філософ Серен К'єркегор писав, що батько - це дзеркало для дитини. І, якщо у хлопчика немає батька, таким дзеркалом для нього повинен стати інший чоловік, вдивляючись у якого, він буде порівнювати з ним себе, оцінювати, наскільки мужньо виглядає сам і чи достатньо по-чоловічому поводиться.

Мине небагато часу, і будь-якому маленькому хлопчикові з неповної сім'ї доведеться освоювати науку чоловічої поведінки самостійно. Не буде поруч тата, який би направляв його вчинки і задавав тон для наслідування. Тому хлопчик уважно спостерігає за різними чоловіками, шукає спілкування з ними, прагне бути схожим на тих з них, хто найбільш відповідає його уявленням про ідеального батька.

А якщо хлопчик не бачить у найближчому оточенні вдалий приклад, він знаходить його в книгах, фільмах або комп'ютерних іграх. І тоді його «батьком» стає супер-герой, адже він такий сильний, сміливий, винахідливий, невразливий - загалом, справжній чоловік.

Але майже всі супергерої мають один суттєвий недолік. Вони ніколи не зможуть розповісти хлопчикові про те, що бути чоловіком - це не тільки рятувати світ за допомогою фантастичної зброї або містичних здібностей. Бути справжнім чоловіком - це в першу чергу вміти вирішувати свої проблеми без насильства і жорстокості, не боятися слабкості та вразливості, і при цьому бути здатним піклуватися про близьких людей, не завдаючи шкоди іншим. «Живий» чоловік завжди багатогранніше будь-якого вигаданого персонажа. Він може показати хлопчикові різні моделі поведінки в різних ситуаціях, пояснити, де і коли слід себе вести так, а де можна інакше. Супергерої навряд чи цьому навчать.

 

Як стати своїм?

Деякі жінки вирішують взяти повторний шлюб. У результаті їх особисте життя влаштовується і у дитини, по ідеї, з'являється батько. Однак часто хлопчик починає всіляко протестувати проти нового маминого залицяльника. Це необов'язково означає, ніби хлопчик зовсім не потребує спілкування з дорослою людиною чоловічої статі. У нього можуть бути зовсім інші мотиви - ревнощі і страх втратити мамину любов.

І претенденту на найпотаємніше, що є у хлопчика, - увага мами, доводиться витримати випробування дитячими капризами і сльозами, докорами і ненависними поглядами, мовчанням і демонстративним ігноруванням.

Чоловікові може знадобитися не день і не два, щоб завоювати довіру дитини і розсіяти його побоювання. Без поспіху і тиску, поступово йому треба вливатися в життя хлопчика, не намагаючись негайно зайняти місце його батька. Найкраще чоловікові для початку стати другом дитини, знайти з ним спільну мову і лише потім брати на себе якісь батьківські обов'язки.

Діти, особливо ті з них, які підтримують зв'язки зі своїми справжніми батьками або зберігають пам'ять про них, можуть негативно сприйняти спробу іншого чоловіка зайняти місце їхнього батька. І, навіть якщо цей чоловік їм подобається, вони переживають, що прийнявши його у свою сім'ю і назвавши татом, зрадять справжнього тата. Тому не треба мамі намагатися порівнювати чоловіка з справжнім батьком: говорити, що він, на відміну від батька, і добріший, і заможніший, і відповідальніший і т. д. Результат може бути протилежним.

Дитині дуже важливо мати позитивний образ справжнього батька, якою би людиною той не був. Психологічні дослідження показують, що діти з неповних сімей, у яких залишилися приємні спогади про батька, розвиваються більш благополучно в порівнянні з тими дітьми, у яких склався негативний образ свого батька.

А якщо хлопцеві не загрожує поява в будинку нового тата або відносини з ним не склалися, то мамі треба подбати про те, щоб хтось із близьких людей хоча б частково міг задовольнити потребу в батькові. Добре, якщо «під рукою» є дідусі, дядьки, старші брати і т. д. Ще краще, якщо вони приділяють дитині увагу. І просто чудово, якщо дитина когось із них поважає і любить.

 

Вусатий нянь.

Є ще один спосіб роздобути дитині трохи чоловічої уваги і спілкування - записати його в яку-небудь спортивну секцію або гурток, де тренером, керівником є чоловік. Взагалі в нашій системі освіти катастрофічно не вистачає чоловіків. Тому, якщо ви знайдете дитині хорошого педагога чоловічої статі, вважайте, ви відшукали скарб.

Правда, тут виникає питання: як відрізнити хорошого від поганого? Налякані розповідями про педофілів і алкоголіків, які орудують в дитячих садках і школах під масками фізкультурників і «трудовиків», мами з побоюванням ставляться до чоловіків, що приділяють багато уваги чужим дітям. «Невже їм більше нічим зайнятися, окрім як возитися з дітьми? Та й за таку смішну зарплату?» - Уява малює образ чи хронічного невдахи, або психологічно нездорового чоловіка. Але, на щастя, серед педагогів-чоловіків все ще зустрічаються справжні ентузіасти, які вірять у свою справу і які домагаються великих успіхів у справі виховання дітей. Такі вчителі, тренери, керівники студій і гуртків бувають по-справжньому щасливі, коли їм вдається зробити життя чужоі дитини хоч трохи краще. Поруч з ними діти відчувають себе не менш щасливими.

Однак, звичайно, це не означає, що батькам не треба бути насторожі. Навіть найнадійніша на перший погляд людина може мати негативні наміри щодо дитини. Відрізнити вчителя - садиста або педофіла не так легко. Як показують дослідження, більшість таких людей нічим не виділяються з натовпу, часто користуються повагою в суспільстві і мають статус законослухняних громадян.

Тому набагато розумніше не намагатися навчити дитину на око визначати, хто є хто, а вчити його розрізняти небезпечні та безпечні ситуації. Дитина повинна точно знати, що не повинен робити сторонній чоловік: приходити до нього додому, коли він один, запрошувати до себе в гості, торкатися там, де не слід і т. д.

І , як би банально це не звучало, важливо бути чуйним і уважним до сина, мати з ним дуже близькі і довірливі відносини. Тоді можна бути впевненим у тому, що син не стане приховувати від вас, які люди його оточують в школі та за її межами, що він думає про них і яке йому доводиться в житті без батька.

 

Що почитати:

• Фигдор Г. Дети разведенных родителей: между травмой и надеждой. М.: Наука, 1995

• Фигдор Г. Беды развода и пути их преодоления. М.: МПСИ, 2006

• Фроер Дж. С. Жутко громко и запредельно близко. М.: Эксмо, 2009

 

Що подивитися:

• «Человек без лица». США, 1993 г. Реж. Мэл Гибсон

• «Дорогой Фрэнки». США, 2003 г. Реж. Шона Ауэрбак

• «Триумф. История Ронни Кларка». США, 2006 г. Реж. Рэнда Хейнс

 

 

 

 

Ужгород, отдых в Ужгороде

Статьи

Новости

Погода

Курсы валют

Вернуться в начало раздела "Общество"

Вернуться в начало раздела "Статьи про общество"

Вернуться на главную страницу сайта

Общественно-информационный портал города Ужгорода

2007-2016. Все права защищены.

Копирование материалов разрешено только с видимой гиперссылкой на источник: http://www.uzhgorod.ws

Хостинг сайта предоставлен и осуществляется компанией ЗАО "SpaceWeb"
Город Ужгород