Вернуться в начало раздела "Общество"

Вернуться в начало раздела "Статьи про общество"

Вернуться на главную страницу сайта

Общественные организации

Благотворительные организации

Партии

Профсоюзы

Религиозные организации

Статьи про общество

Анекдоты про общество

Как разместиться в бизнес-каталоге?

Фото Ужгорода

Вулицями міста

Дуже болить мені стан нашого довкілля, вигляд вулиць рідного міста Ужгорода. Скільки сміття навколо: пакети з-під цукерок, чіпсів, поліетиленові кульки, пластикові пляшки, недопалки… І все це справа наших рук.

Виходячи з дому, ми оглядаємо себе у дзеркалі, на ходу щось підправляємо, огортаємо себе хмаркою парфумів і лиш тоді переступаємо поріг і виходимо в загальний коридор, полишаючи рідну домівку, затишну й прибрану, де кожна річ знає своє місце, де акуратно застелена постіль і дбайливо витерто пил на меблях.

Виходимо в загальний коридор багатоповерхівки чи замикаємо за собою хвіртку власного подвір’я, поспішаємо на зустріч новому дню… Але в цю мить щось міняється всередині нас: чи перестаємо бути самими собою, чи, навпаки, показуємо свою справжню личину…

Мабуть, кожному доводилось бачити, як пристойно одягнений чоловік, зім’явши, кидає на тротуар, під ноги, пачку з-під сигарет чи недопалок, як молода мама, пригостивши донечку морозивом, жбурляє в кущі обгортку від «Каштану» або «Ванільного».

Я розумію, що, на жаль, мало урн на вулицях міста, крім центральної його частини. Та чомусь пригадується мені моє дитинство, постає картинка в пам’яті: погожого літнього дня ми з мамою йдемо алеєю парку. Я із задоволенням смакую морозивом у вафельному стаканчику, а обгортку-папірець кидаю на газон. Мама мовчки піднімає той папірець і накульгуючи прямує в зворотньому напрямку, до урни, яку ми вже пройшли. До неї було метрів з тридцять. Я стою розгублено, по пальцях стікає розтоплене морозиво, а муки совісті роблять свою справу… Крім нас, на алеї не було нікого, отже, робилося це не пролюдське око.

Це стало добрим уроком для мене. З того часу не піднімається в мене рука викинути щось на вулиці, в парку – будь-де. Якщо нема поблизу урни, несу в жмені папірець, огризок яблука чи щось інше, поки не надибаю урну, або приношу сміття додому.

Думаю багато хто так робить. Але дехто не утруднює себе. А жаль. Здається мені, що треба нам виховувати в собі, в своїх дітях, онуках «чуття єдиної родини», чуття єдиного дому. Хай не покажеться це вам, любі краяни, високими словами. Адже вийшовши з свого дому, зі своєї квартири, ви йдете своєю землею. Тож бережіть її!

 

Людмила Корчинська


 

 

 

Ужгород, отдых в Ужгороде

Статьи

Новости

Погода

Курсы валют

 

Вернуться в начало раздела "Общество"

Вернуться в начало раздела "Статьи про общество"

Вернуться на главную страницу сайта

Общественно-информационный портал города Ужгорода

2007-2016. Все права защищены.

Копирование материалов разрешено только с видимой гиперссылкой на источник: http://www.uzhgorod.ws

Хостинг сайта предоставлен и осуществляется компанией ЗАО "SpaceWeb"
Город Ужгород