Вернуться в начало раздела  

Вернуться на главную страницу сайта

Коротка хроніка подій

Ще за давніх часів...

Середньовічний Ужгород часів роду графів Другетів

Визвольна війна під проводом Ференца Ракоці

Ужгород у складі Австро-Угорщини

Ужгород у складі Чехословаччини

Ужгород у радянський період

Ужгород в період незалежності України

Исторические статьи



Бизнес-каталог

Как разместиться в бизнес-каталоге?

Все статьи

Анекдоты

Фото Ужгорода

Форум Ужгорода

 

Таємниця назви міста над Ужем

Повідомлення Аль-Ідрісі з 1154 р. є найдавнішим писемним джерелом, у якому згадується Ужгород. Але що цікаво, фігурує воно у творі арабського вченого під зовсім іншою назвою: Гункбар або Унгу. Що це – помилка великого географа, чи, може місто мало кілька назв? Ні те, ні інше. Як свідчать історичні документи, місто з часу своєї першої згадки фактично до кінця Першої світової війни мало тільки одну назву: Унгвар (видозміни Гункбар, Гунгвар, Онгвар). У першій половині ХІХ ст. визначний славіст Павел Шафарик (1795-1861) штучно із назви Унгвар утворив назву Угвар. З цієї останньої пізніше була зроблена калька «Оуггородъ». Паралельно з цим викладач Ужгородської духовної семінарії Андрій Балудянський (1807-1853) витворив форму «Унгоград», перклавши угорське слово «вар» (замок, укріплення) на слов’янське «град», однак жодна з них не прижилася. У середині ХІХ ст. нарешті з’являється і назва Ужгород. Виникла вона під впливом піднесення національних змагань українського населення краю, особливо у часи угорської революції 1848-1849 рр. Кому належить авторство у витворенні цієї назви, наразі невідомо, проте яким чином вона утворена, знаємо. Замість елемента «Унг» вжито слово «Уж», а угорське «вар» («замок, фортеця») перекладено (до речі – помилково) словом «город». Нова назва міста – «Ужгород» – в той час не прижилася. Нею спорадично користувалися до кінця 1860-х рр. лише дехто із представників місцевої інтелігенції (наприклад, Олександр Духнович, 1803-1865). Населення ж краю, як писав у 1869 р. уже згадуваний І.Раковський, «в недоумініи обращается ко священикамъ съ вопросом: что это за місто «Ужгородъ, где оно?» Тож не дивно, що й ця назва не прижилася. Про неї згадали тільки після Першої світової війни, коли Закарпаття відійшло до Чехословаччини й нова влада вирішила слов’янізувати назви міст і сіл краю. З того часу, за винятком короткого періоду (1938-

Гравюра Ужгородского замка
Ужгородський замок. Вид з півдня. Гравюра ХІХ ст.

1944) коли Закарпаття входило до складу хортистської Угорщини, офіційно вживається назва Ужгород.

Але що ж означає загадкова назва Унгвар? Питання це ось уже більше як 100 років намагаються розв’язати дослідники, однак до єдиної думки з цього приводу так і не дійшли. Саме слово складається з двох частин: «Унг» і «вар». Що стосується другої з них, тут вчені одностайні, оскільки слово «вар» в угорській мові означає «укріплення, фортеця, замок» (в угорську мову воно потрапило з іранської). Та більші дискусії викликає етимологія слова «Унг». У 1860 р. один з перших істориків міста Карой Мийсарош (1821-1890) стверджував, що «Унг» нібито означає «швидкий». Тим часом для означення вказаного поняття у слов’янських мовах вживаються зовсім інші слова. Один із дослідників Еде Маукс, спираючись на те, що серед кочівних тюркських народів вожді племен називалися «онг», й оскільки, згідно з історичною працею угорського автора Аноніма (поч. ХІІІ ст.), Арпад – один з вождів древніх угрів у кінці ІХ ст. захопив Ужгород, то й фортеця (місто) отримала назву «Онгвар» («Унгвар»). Однак, як з’ясувалося, Арпад мав титул «юли» або «дюли» (з чого пізніше виникло власне ім’я Дюла), а не «онг». Не підтверджується й припущення Пал Ясої, що ця назва походить від імені посла східно-римського імператора Феодосія Онегеса, направленого до короля гунів Атілли (V ст.). Іван Раковський вважав, що назва Унгвар більш слов’янська, ніж Ужгород, і походить від таких слів, як Уг (Унг) тобто Юг (південь) (річка Унг (Уг), сьогоденнішній Уж, тече на південь) і слова «тваръ» (творити, твердиня, фортеця), з якого випала буква «т» і воно набрало форму вар. Борис Яценко, відомий дослідник «Велесової книги», висунув гіпотезу, що у назві міста криється етнічна назва його мешканців – українців, яких нібито називали також унгарами.

Гравюра Ужгородского замка
Ужгородський замок. XIV-XV ст. рис. І.Рошковича, 1895

Переважна більшість дослідників, однак, при розшифруванні назви міста виходила з інших міркувань, а саме, що ключем до розгадки цієї таємниці є назва річки, на берегах якої виросло місто. Цікаво, що і тут у всіх писемних джерелах від епохи середньовіччя до ХІХ ст. ріка має назву Унг. Пізніше словаки і росіяни спорадично починають вживати назву Уг, а з другої половини ХІХ ст. і Уж. Обидві є штучного походження. Та вчені до сих пір намагаються відшукати якийсь логічний зв’язок між назвами Унг і Уж. Зокрема, закарпатський літературознавець Гіядор Стрипський (1875-1946) стверджував, що назва «Унг (Онг)» походить від слов’янського «угол, ог», оскільки, на його думку, у ІХ ст. ужгородська фортеця знаходилася на території сучасної Словаччини, в куті між р.Уж і Лаборець. Він зауважує також, що це слово збігається з латинським ангулус, яке теж означає кут. Однак, як з’ясувалося, в епоху середньовіччя річка Уж, що розтікалася кількома рукавами, не впадала у р.Лаборець. це сталося вперше лише у ХІV ст. До того ж археологи не виявили укріплення ІХ ст. у вказаному Г.Стрипським місці.

Український мовознавець О.Карпенко допустив, що у назві «Унг» криється праслов’янська форма Qgъ та індоєвропейська унг, що означає «гнути, кривити, гак» тобто «звивиста річка», на що нібито вказує назва Уг. Проте остання, як ми бачили, є штучна й брати її до уваги не можна. Цікаво, що до подібних висновків, виходячи лише з назви «Унг», прийшов і закарпатський угорський письменник та мовознавець Вілмош Ковач (1927-1977), який етимологію цієї назви виводив з іранської мови: давньоіранське ві – ванка – «кривуля, локотъ»; давньоіндійське ванк – «кривити, гнути»; осетинське ванг, вінг – онг, унг – «кінцівка, вулиця, кінець, вузький, тонкий». Але проблема в тому, що на території поширення іраномовних народів немає річок з подібними назвами.

З іншого боку підійшов до вирішення цього питання відомий закарпатський мовознавець Кирило Галас, який перший серед українських вчених довів штучне походження таких назв, як «Уж, Уг, Ужгород» та необхідність виходити з історичної назви річки – «Унг» та міста – «Унгвар». Він запропонував східнороманську етимологію слова «унг», пояснюючи її з румунського «унгіу» – «угол», «кут». Тобто К.Галас, хоч і іншим шляхом, прийшов до висновків Г.Стрипського. Проте вчений не врахував одного факту: румунський етнічний елемент з’явився на території Закарпаття лише в ХІV ст., а назва «Унг» існувала вже у ХІІ ст.

Група вчених, перш за все угорських, намагалася і намагається пояснити походження цієї назви із тюркської мови. Так, Я.Меліх допускав, що слово «Унг» первісно було власною назвою, яка в своїй основі мала слово «он», «она» – «правосторонній, правий, легкий». Древні угри перейняли цю назву від тюрків-болгар. Його підтримав у цьому інший мовознавець Лайош Кіш. Однак він вважав, що річка отримала назву від одного з давньоугорських вельмож на прізвисько «Унг» («Онг»), тюрка за походженням, який нібито володів землями навколо сучасної р.Уж. Але історія подібних осіб в часи виникнення міста (кін. Х – поч.ХІ ст.) не знає, як і прикладів, коли б великі річки називали іменами людей.

На погляд автора цієї статті, розглядати таємницю назви річки Унг (нині Уж) й одночасно міста можна лише із залученням даних археології, історії та мовознавства. Оскільки в давнину назви річок первісно означали тільки річку, воду, то ми розпочали пошук в цьому напрямку. З’ясувалося, що існує чимало річок, які мають назву «Унг» («Онг»), яка означає просто «річка», «вода». Наприклад, у пустелі Каракум, що в Туркменії, групу річкових русел називають Унгуз, у якій обидві частини «унг» і «уз» мають те саме значення – «вода, річка». До речі, місцеве тюркомовне населення назви річок на «уз (ус)», як наприклад Уз-бой, вимовляє як «онг», тобто Онг-бой у значенні річки або її притоки. Назва Унг (Онг) для позначення річки відома і в давньотюркських історичних джерелах, де фігурує назва Кок Оng, тобто Синя Річка. Отже, можна припустити, що історично відома назва Ужгорода – Унгвар, виникла із складання двох слів: «Унг», тюркського за походженням, що означає «вода, річка», і угорського «вар» – «укріплення, фортеця, замок». «Унгвар», таким чином, розшифровується як «фортеця на річці (воді)». Така етимологія назви річки й міста не суперечить даним археології (місто виникло в кін. Х – поч. ХІ ст.) та історичним джерелам (значна частина древніх угрів, які наприкінці ІХ ст. проникли в Карпатський басейн, за новітніми дослідженнями були тюрками), але, звичайно, це гостродискучійне питання потребує дальшого поглибленого вивчення. Так чи інакше, а ужгородці мають чим гордитися: уже в ХІІ ст. їхнє місто знав увесь цивілізований світ!


Йосип Кобаль. "Ужгород відомий та невідомий", 2008

 

 

 

Статьи

Новости

Погода

Курсы валют

 

Вернуться в начало раздела

 

Вернуться на главную страницу сайта

Общественно-информационный портал города Ужгорода

2007-2016. Все права защищены.

Копирование материалов разрешено только с видимой гиперссылкой на источник: http://www.uzhgorod.ws

Хостинг сайта предоставлен и осуществляется компанией ЗАО "SpaceWeb"
Город Ужгород