Вернуться в начало раздела  

Вернуться на главную страницу сайта

Коротка хроніка подій

Ще за давніх часів...

Середньовічний Ужгород часів роду графів Другетів

Визвольна війна під проводом Ференца Ракоці

Ужгород у складі Австро-Угорщини

Ужгород у складі Чехословаччини

Ужгород у радянський період

Ужгород в період незалежності України

Исторические статьи



Бизнес-каталог

Как разместиться в бизнес-каталоге?

Все статьи

Анекдоты

Фото Ужгорода

Форум Ужгорода

 

Визвольна війна під проводом Ференца Ракоці

 

Портрет Ференца II Ракоци
Ференц II Ракоці. Портрет невідомого французького художника XVIII ст.

Наприкінці XVII ст. Ужгород належав графу Міклошу Берчені і його дружині, які перетворили замок із звичайного укріплення на розкішний палац. Граф познайомився з трансільванським князем Ференцем II Ракоці. У 1699 р. на зустрічі в Ужгородському замку вони вирішили підняти повстання проти панування австрійської династії Габсбургів, за виокремлення Угорщини в окрему державу, за відновлення привілеїв угорській знаті. Про ці плани дізналися власті, і Ракоці з Берчені втекли до Польщі. У 1701 р. власті конфіскували Ужгородський замок Берчені і зробили його опис, котрий засвідчив надзвичайні розкоші маєтку. Кімнату графа прикрашали 7 килимів-гобеленів і 12 картин. В одному кутку стояв французький диван, в іншому англійський годинник, там же було 5 стільців, столик, шафа. Ще величнішими були покої графині. Замок оточували 5 чудових парків і пивоварний завод. Після втечі Берчені Ужгородський замок зайняли австрійські солдати, яких очолив Франц Шветлик.

 

У 1703 р. на Закарпатті спалахнуло селянське повстання, яке завершилося поразкою. Тоді повстанці звернулися до Ракоці. Той разом з Берчені закликав маси знову повстати. Ракоці видав прокламацію "За Батьківщину, народ і свободу", а також маніфест "Роз'ятрилися рани", в якому вказував на злочини австрійських властей. Ракоці зустрівся на території Польщі з селянськими ватажками Томашем Ессе і Михайлом Паппом. Після наради ватажки повернулися на Закарпаття і підняли повстання, яке тривало 8 років (1703-1711).

Основу повстанського війська склали селяни-українці з околиць Ужгорода, Мукачева та інших місцевостей. Пізніше Ракоці згадував: "Протягом кількох днів до мене прийшло 3 тис. русинів. Цей бідно озброєний народ, напівголий, залишив свої хати і родини. Вони такі бідні, що лише власну душу могли вважати власністю своєю". Армія була слабкою, погано озброєною, але за кілька днів зросла до 7 тис. чол. Наприкінці 1703 р. вона вже налічувала 30 тис. чол., а 1706 - майже 120 тис. (тоді вже до неї входило чимало угорців з Трансільванії та центральних районів Угорщини, але закарпатські русини, яких Ракоці звав "мій найвірніший народ", продовжували відігравати провідну роль). В околицях Ужгорода діяло 10 селянських загонів, які за 8 років вчинили 35 великих нападів на поміщицькі маєтки.

 

З Польщі повернувся і Берчені, який привів із собою українських козаків, поляків і румунів. Повстанці підійшли до Ужгорода. Місто готувалося до облоги. У замку замкнулося 300-400 прибічників австрійського цісаря та монахи-єзуїти.

Вони позганяли під стіни замку худобу з усієї околиці, нагромадили збіжжя на півроку, сподіваючись, що за той час підійде допомога. Укріплення було відремонтовано, поповнено запаси пороху. 18 серпня в околицях Ужгорода з'явилося кількасот повстанців, яких очолив Іван Беца. Вони захопили Горяни.

Манифест Ференца II Ракоци
Маніфест Ференца II Ракоці.

З усіх околиць до Ужгородського замку стали сходитися дворяни разом з родинами, слугами і майном, щоб там сховатись. Місця для всіх бракувало. Капітан Шветлик обмежив число слуг у замку двома особами і примусив дворян самих нести нічну варту. 17 вересня зав'язалися запеклі бої на вулицях Ужгорода. Повстанців відтіснили до Радванки і Горян. Та незабаром підійшло значне підкріплення з Верховини. Вночі повстанці вдруге напали на місто, захопили його і оточили замок. Один з оборонців замку, дворянин Дьордь Палоні, вів щоденник, де записав: "Що за часи настали! Наші піддані і кріпаки повстали проти своїх панів, женуть нас, переслідують як псів, і хочуть нас заморити голодом. Натовп русинів, одягнутих у гуні, спустився з гір, зайняв місто... і, все зростаючи, оточив замок".

Мешканці Ужгорода активно допомагали повстанцям, вступали до їхнього війська, виготовляли зброю, споруджували укріплення. Жінки доглядали поранених, приносили їжу і теплий одяг, бо зима видалася дуже морозною. Повстанці здійснили кілька атак, але були відбиті краще озброєними дворянами з замку. Проте повстанці ішли на все нові і нові приступи, підвезли до замку багато возів соломи, аби викурити звідти оборонців.

 

У народній пісні "В Ужгородській Червениці" співається:

 

Лізли в гору драбинами,

Внизу огні клали,

Та все ж таки того замку

Вони не дістали.

 

Ситуація в оточених погіршувалась. Спершу закінчилося сіно для коней і худоби. Потім з настанням холодів і зменшенням продовольства усе частіше спалахували сварки між дворянами і австрійськими солдатами. І все ж замок тримався до останнього і здався лише 26 лютого 1704 р., коли всі інші закарпатські міста і села були в руках повсталих. Умови капітуляції 2 березня особисто затвердив Ракоці. Солдатам дозволили відступити до Польщі, інші могли залишитися в Ужгороді, присягнувши Ракоці. Передача замку відбулася 16 березня. Командуючим Ужгородським гарнізоном став Іван Беца, а єпископом в Ужгороді Петро Камінський. 7 років Ужгород був однією з головних баз повстанців.

Селяни розраховували на свободу, скасування кріпацтва. Але Ракоці відмовився від своїх обіцянок і проголосив: "Ми не для того взяли зброю до рук, щоб порушувати права і привілеї шляхти". Берчені, бачачи, що через це ентузіазм мас спадає, пообіцяв своїм підданим, що коли вони воюватимуть далі, то будуть назавжди звільнені від податків. За допомогою цього військо Ракоці захоплює Спіш, Татранський край і доходить аж до Тренчина. Між тим, на Закарпатті поширювався голод. Ракоці не дбав про підданих, тому селяни стали полишати його військо. Ракоці шукав підтримки у Франції і Росії і все менше опирався на повстанські низи. Восени 1704 р. він заарештував Бецу, якого ув'язнив спершу в Ужгороді, а потім перевів до Кошиць, де тримав до 1709 р.

Иван Беца
Беца Іван - керівник селянських загонів Ужанської долини у визвольній війні 1703-1711 рр.

З 1707 р. Ракоці майже рік жив в Ужгороді. Тут він карбував мідні монети з написом "За свободу". У липні 1707 р. до Ужгорода прибуло російське посольство на чолі з Дмитром Корбе і польське - на чолі з Михайлом Волинським. Послів приймали у лицарському залі замку, який Берчені спеціально прикрасив роботами придворного художника. На стінах висіло 36 картин, посередині стояли 2 великі столи і 12 різьблених стільців, далі - маленькі столики та великий мідний казан для охолодження вина. Посли з'їхалися до Ужгорода для переговорів, вірніше пропонували Ференцу Ракоці зайняти польський престол. У серпні 1707 р. Ракоці відправив до російського царя велике посольство на чолі з Берчені. Відступаючи з Ужгорода восени 1707 р., Ракоці хотів висадити замок у повітря, а місто спалити, але швидкий наступ австрійців зірвав ці плани. Берчені лишився у замку і тримав оборону. У 1708 р. на Закарпатті спалахнула епідемія холери, від якої гинуло набагато більше люду, ніж від бойових дій. Берчені ж за допомогою французьких і хорватських інженерів розгорнув перебудову замку і надав йому сучасного вигляду. Замок перетворився на справжній музей, де були сотні картин, малюнків і гравюр, велика бібліотека. Тут грали у шахи і карти, давали бали, звідси здійснювали піші і кінні прогулянки. Але у 1711 р. австрійці остаточно перемогли, граф був змушений тікати. Укладений Ракоці мир з австрійцями остаточно повернув наших предків у кріпацтво. Іван Беца не склав зброї і продовжив далі діяти як опришок, згодом командування загоном перебрав його син, теж Іван. Народ уславив цих славних опришків у легендах і переказах, оспівав у піснях.

Незважаючи на те, що за роки визвольної війни місто значно виросло (у 1711 р. у місті була вже 21 вулиця і понад 300 будинків), економічне становище його було катастрофічним: повністю вичерпалися продовольчі ресурси, зруйновані культові споруди тощо. Граф Берчені був позбавлений усіх прав власності, а замок перейшов у відання казни, тобто у власність держави.


 

spedycja krajowa, z|тонировка авто в зао

 

Статьи

Новости

Погода

Курсы валют

 

Вернуться в начало раздела

 

Вернуться на главную страницу сайта

Общественно-информационный портал города Ужгорода

2007-2016. Все права защищены.

Копирование материалов разрешено только с видимой гиперссылкой на источник: http://www.uzhgorod.ws

Хостинг сайта предоставлен и осуществляется компанией ЗАО "SpaceWeb"
Город Ужгород